Я все життя боялась водити, а в 28 років різко захотіла навчитись на механіку.
Теорію проходила в іншій школі (але білети на іспит тренувала в додатку Vodiy.ua). Шукала практичні заняття на Виноградарі. Подруга розповіла про “Промінь”, бо вчилась тут років 10 тому — тож я подалась.
Перша спроба (невдала):
Я почала навчання і не зійшлась з інструктором. Не називаю імені (на сайті школи його нема), бо це індивідуально. Два заняття на тренажерах як суцільне непорозуміння.
Тож я попросила змінити інструктора. Спілкувалась з адміністратором в Телеграмі, відповіді були з затримками, але врешті всі питання завжди вирішувались.
Друга спроба (прекрасна):
Мене перевели до Євгена Сергійовича. Про нього багато захопливих відгуків і я долучусь до них! З ним пройшла ще одне заняття на тренажері, після чого перейшли на автомобіль. Заняття були як присвячені певним вправам (парковка, кола, старт під гірку, маневри у вузьких дворах тощо), так і поїздкам різними районами міста (Поділ, Татарка, кільцева тощо). На середині навчання почалося накатування екзаменаційних маршрутів для Сервісного центру на Туполєва.
Я розуміла інструктора, він пояснював матеріал усіма доступними способами: малював схеми, показував на іграшкових машинках, давав орієнтири особисто під мене. Під час тренування маршрутів звертав увагу на “знаки в кущах”, підступні деталі розмітки, дозволені місця для паркування, режими перемикання світлофорів — буквально в голову вбивались найоптимальніші шляхи проїзду маршрутів.
Про тривалість навчання:
Те, до чого треба бути морально і фінансово готовими. Мінімальний курс навчання становить 40 годин — це постанова Кабміну, про яку я дізналась, вже коли прийшла до “Променя”. Інші школи масово пропонують курси в 15-20 годин (а в базі відмічають 40?), і це спотворює відчуття того, скільки треба вчитись. Мені знадобилось 60 годин практики: десь 32 на вправи і 28 на маршрутах. Це зайняло 5 місяців, по 2-3 заняття на тиждень (мінус відпустки і лікарняні). При тому, що я мала багато вільного часу і могла займатись у будь-який день тижня.
Після третього місяця почалися питання від знайомих, типу “Скільки тобі ще вчитись, коли іспит?”. Добре, що інші навпаки заохочували напрактикуватись якомога більше. Тоді й почула яскраву фразу: “Здається, ти знайшла єдину чесну автошколу Києва”.
Євген Сергійович не давав мені допуск на іспит, поки на занятті не проїхала маршрути майже без помилок. Морально націлював на те, щоб добре відтренуватись і тоді успішно скласти практику. Мене гризла нетерплячка, але інструктору довіряла і продовжувала їздити, скільки він скаже.
Іспит:
Зранку перед іспитом взяла +1 годину практики, щоб розкататись. Чудова ідея, рекомендую.
На початку іспиту на нас ледь не наїхала машина, інструктор загальмував. Зазвичай втручання інструктора = завалений іспит, але Євген Сергійович висловив думку, що це не з нашої вини — інспектор дозволив продовжувати рух за маршрутом. Пощастило!
А після цього все було… як на занятті. Ми їхали дуже знайомим маршрутом (так співпало, що саме його прокатали зранку), і це відчувалось просто як чергове тренувальне коло.
Поїздили, двічі запаркувались. Інспектор написав мені 2 помилки з поворотниками — і так я склала практичний іспит.
Ніхто в моєму оточенні не вірив, що я СКЛАДУ ПРАКТИЧНЕ ВОДІННЯ З ПЕРШОЇ СПРОБИ І БЕЗ ХАБАРІВ. З одного боку, мені то теж виглядає як чудо. А з іншого, неначе так і мало бути 🙂
Підсумки:
Он щаслива я на фото після успішного іспиту) Приємне відчуття, що все було зроблено правильно.
Так, довго — але ж дійсно треба накатати весь цей час, щоб впевнено водити. Уся сума за навчання лякає — але вона сплачувалась дозовано, без прихованих платежів + вартість години дешевше, ніж у тих шкіл, що продають курси по 15-20 годин.
Інструктор Євген Сергійович — мої захоплення і повага. Заняття були чистим натхненням. Уже радила його подругам, які мають права, але невпевнено водять і хотіли б довчитись.
Наснаги всім, хто хоче почати навчання. Успіху всім, хто вже навчається і готується складати іспит.