Давним-давно, десятки століть тому, Скандинавський півострів був диким і суворим краєм. Скелясті береги, порізані вузькими затоками, гори, вкриті вічними снігами, густі непролазні ліси, бурхливі ріки, численні озера і болота - такою була Давня Скандинавія. Сміливі, сильні, войовничі племена, що населяли її створили барвисті міфічні історії і перекази. В них розповідалось про створення світу, про вічну боротьбу богів-асів з велетнями-грімтурсенами, про великі битви, перемоги і поразки богів і їх супротивників. Через багато років, ці історії були складені в цикли, які називались сагами. Читаючи ці історії, спочатку здається, що скандинавські боги схожі на людей. Але, якщо дуже уважно слідкувати за подіями, то стає зрозумілим, що це не так. Між богами та людьми набагато більше різного, ніж спільного. А може спільного немає взагалі? Чи воно суто зовнішнє?